Радомишльська громада провела в останню путь Захисника України Реваза Гегечкорі
Війна безжально вириває з наших сердець найкращих синів України, залишаючи невимовний біль, сльози та порожнечу. 10 травня 2026 року скорбота знову об’єднала Радомишльську громаду — цього дня жителі громади провели в останню земну путь Захисника України, солдата Реваза Робертовича Гегечкорі.
Траурний день був сповнений болю та глибокого смутку. Під звуки духового оркестру, з квітами та схиленими головами люди зустрічали Героя, який повернувся додому «на щиті». Дорога Реваза до рідної землі була довгою і трагічною — майже рік рідні жили між надією та відчаєм, вірячи, що він живий.
Реваз Гегечкорі народився 4 лютого 1997 року. Зростав у дружній та працьовитій родині в селі Краснобірка. Навчався у Краснобірській школі, де його пам’ятають щирим, доброзичливим і відданим другом. Після закінчення 9 класу вступив до ліцею у Києві, а згодом навчався у КПІ, який закінчив у 2022 році.
Разом із батьками допомагав розвивати сімейну справу — сироваріння. У 2019 році познайомився з коханою дівчиною Мариною. Молоді люди будували плани на майбутнє, мріяли про сім’ю та щасливе життя. Але їхні мрії перекреслила війна.
Сім’я Гегечкорі вже вдруге пережила страшне горе через російську агресію. Батько Реваза, Роберт, родом із Грузії. Під час абхазько-грузинського конфлікту 1992–1993 років війна забрала його батька та рідного брата. Після тих трагічних подій родина переїхала до України, прагнучи миру та спокійного життя. Тут Роберт створив сім’ю з Ларисою, народилися діти, родина працювала та будувала своє майбутнє.
З перших днів повномасштабного вторгнення Реваз активно допомагав обороняти рідне село: облаштовував блокпости, ніс чергування, допомагав військовим. Родина Гегечкорі й донині підтримує українських захисників.
Реваз прагнув стати до лав Збройних Сил України. У жовтні 2024 року був мобілізований та без вагань став на захист Батьківщини. Служив зовнішнім пілотом безпілотних літальних апаратів 1-го відділення розвідувальних авіаційних безпілотних комплексів.
Побратими згадують Реваза як мужнього, чесного, щирого та надійного воїна. Він сумлінно виконував бойові завдання, завжди був готовий підтримати та допомогти іншим. Його поважали за відповідальність, відкритість і добре серце.
21 червня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Івано-Дар’ївка Бахмутського району Донецької області Реваз разом із побратимами потрапив під ворожий обстріл. Відтоді військовослужбовець вважався зниклим безвісти.
Рідні до останнього сподівалися на диво, вірили, що він живий. Та після проведення ДНК-експертизи у 2026 році Реваза Робертовича Гегечкорі було офіційно визнано загиблим.
У рідному селі Краснобірка Героя зустрічали навколішки. Люди зі сльозами на очах молилися та віддавали останню шану мужньому сину українського та грузинського народів, який до останнього подиху боронив українську землю.
Йому назавжди залишиться 28…
Мати й батько втратили сина, сестра — брата, наречена — коханого, друзі — вірного товариша, а Україна — відважного Захисника.
Реваз Гегечкорі назавжди залишиться у пам’яті громади світлою, щирою та мужньою людиною, яка любила життя, цінувала родину та без вагань стала на захист рідної землі.
Світла пам’ять і вічна слава Герою України Ревазу Робертовичу Гегечкорі.
Більше фото на сторінці Facebook
