Радомишльська громада прощалась зі своїм Героєм Олександром Котком
Війна забирає життя наших Воїнів не лише у безпосередньому протистоянні з ворогом, на полі бою, а й на території, де не точаться бої. Бо страшні шрами як на тілі, так і в душі наших Героїв, яким довелось пройти її пекельними дорогами, неможливо ані вилікувати, ані зцілити.
Сьогодні наша громада попрощалася з вірним патріотом України, мужнім Захисником Олександром Васильовичем Котком.
Народився Олександр 07.11.1974 року в м. Радомишль. Навчався у ЗОШ №4 ім. Івана Самоплавського. Після восьмого класу вступив до Радомишльського СПТУ №14 та здобув спеціальність водій-автослюсар.
З 1993 по 1994 рік проходив строкову службу на посаді водія
Працював на ПАТ «ПБК «Радомишль», потім в охороні.
З перших днів повномасштабного вторгнення, 02.03.2022, Олександр Коток був мобілізований до лав Збройних Сил України. Спершу проходив службу в військовій частині на посаді водія. Потім переведений до іншої частини на посаду водія кулеметного взводу стрілецької роти, стрілецького батальйону.
Разом з побратимами брав участь у боях за свободу України, рідної домівки, своєї родини. Пережив найзапекліші зіткнення, ремонтував техніку та навчав молодих воїнів слюсарській справі. Завжди тримав зв'язок з рідними, яких дуже любив. Три з половиною роки боїв, військових шляхів і, нарешті, відпустка.
Та, на жаль, смертельна хвороба не дала можливості Олександру побути разом з родиною. 8 вересня 2025 року серце Олександра Васильовича Котка – зупинилося.
11 вересня Радомишльщина попрощалась з Олександром і провела його в останню путь. Від друзів, колег, побратимів та усіх, хто знав Олександра Васильовича, лунали теплі слова на адресу чоловіка. Він був надзвичайно порядною, доброю людиною. Працьовитий, щедрий, привітний. Турботливий син, люблячий чоловік, найкращий батько і дідусь, надійний товариш, дбайливий господар, щирий сусід, який ніколи й нікому не відмовив у допомозі. Мав золоті руки. Все, за що він брався, виходило у нього до ладу.
Життя Захисника обірвалося трагічно, але він назавжди залишиться в пам'яті як сміливий, відповідальний, щирий та сильний духом чоловік, який щиро любив свою сім'ю та Батьківщину.
Його історія - це історія про мужність та самовідданість, про те, як звичайні люди стають Героями.
Нехай пам'ять про Олександра Котка живе вічно в наших серцях»
Вічна слава Герою!
