Навіки 25 років: до рідного дому «на щиті» повернувся Герой Павло Собченко «TANCOR»
Через рік і два місяці після загибелі тіло захисника Павла Вячеславовича Собченка повернулося до рідного Радомишля – місця, де народився, виріс, проживав Герой і звідки пішов захищати Україну.
Народився Паша, так його всі звали, в місті Радомишль 28.08.1997. Зростав веселим, усміхненим хлопчиком. Навчався у ЗОШ №3. Ще школярем Павло був допитливим. Брав участь у роботі майже всіх гуртків Будинку дитячої творчості. Після закінчення школи у 2014 році вступив до Житомирського коледжу культури та мистецтв ім. Івана Огієнка на спеціальність «Хореографія», який успішно закінчив у 2017 році. Під час навчання у Житомирі він опанував роботу з вогнем «Фаєр-шоу». Став гостем на багатьох святах, у тому числі й в м. Радомишль.
У 2017, після коледжу, Павло Собченко працював у Поліському академічному ансамблі пісні й танцю “Льонок” ім. Івана Сльоти на посаді артиста танцювальної групи. А з листопада 2017 по лютий 2019 року він артист балету Житомирського академічного музично-драматичного театру ім. Івана Кочерги.
З лютого 2019 року Паша кардинально змінює свої вподобання та їде до столиці де влаштовується кухарем у ресторан.
З початком повномасштабного вторгнення Паша приїздить до рідного Радомишля і йде до військкомату. Після багатьох спроб йти захищати рідну країну, 29.09.2022 року йде добровольцем та підписує контра зі Збройними Силами України. Спочатку навчання в України, потім у Великій Британії.
У свій молодий вік Павло Собченко був старшим солдатом, старшим оператором відділення протитанкових керованих ракет механізованого батальйону.
Він з честю та гідністю виконував свій військовий обов’язок. Воював на найгарячішому напрямку, Бахмутському. Він слав повідомлення рідним та друзям про Перемогу України та про те, що тільки разом ми здолаємо ворога…
Але 17 серпня 2023 року зв'язок обірвався… До рідних надійшла звістка, що Павло зник безвісти в районі населеного пункту Залізнянське Соледарської міської громади Бахмутського району Донецької області України внаслідок штурмових дій.
Довгих 14 місяців сподівань та надій.
На жаль дива не сталося.
16 жовтня 2024 року Павло Собченко повернувся до рідної домівки на щиті.
Завжди усміхнений та позитивний. Вірний побратим, надійний друг. Таким він залишиться у нашій пам’яті.
Немає таких слів, щоб утішити біль втрати. Він тепер вдома. Його прийняла на вічний спочинок рідна батьківська земля. За неї він пролив свою кров. Його бойовий шлях був героїчним, а дорога додому довга і складна.
Спочивай з миром, Герою. Ми у вічному боргу перед тобою, Сину. Не забудемо твій Подвиг. Не пробачимо ворогу твою смерть. Навічно в пам`яті. Назавжди в строю. Тепер у Небесному війську.
