Невимовний біль, сум і сльози: Радомишльська громада втратила ще одного захисника України
Більше фото на сторінці Фейсбук
Сумна звістка знову сколихнула нашу громаду. Чорні та криваві руки окупантів обірвали життя молодому, мужньому, відважному синові України, жителю нашої громади, Артему Івановичу Степаненку, 30.12.2000 року народження.
Після закінчення школи вступив до Радомишльського професійного ліцею та здобув фах кухара. З жовтня 2020 року проходив строкову службу в Національній Гвардії України. Далі продовжив службу за контрактом в одному з підрозділів НГУ.
Коли ворог зайшов до рідної країни, Артем зустрів його зі зброєю в руках. Він був мобілізований 03 березня 2022 року на посаду водія мінометної батареї. Отримав поранення. За мужність та відвагу відзначений двома бойовими нагородами - особливою відзнакою «Хрест Хоробрих» (вручається військовим Збройних сил України за героїчний вчинок під час бойових дій, пов’язаний з ризиком для життя), та відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест» за успішне виконання бойових завдань.
Йому було лише 23…Але попри юний вік Артем був прикладом для інших побратимів, його бойовий дух вражав стійкістю і мужністю. Боронячи рідну землю, під час виконання бойового завдання, 20 липня 2024 року Степаненко Артем Іванович героїчно загинув у запеклих боях на Донеччині біля населеного пункту Желанне.
Війна з російськими окупантами забрала життя молодого, енергійного, життєрадісного хлопця, якому тільки жити, кохати, мріяти, творити, у якого було все попереду….
Не вистачає слів, щоб передати смуток та біль, який чорним крилом торкнувся не лише родини Артема Степаненка, а й друзів, рідних, знайомих та усіх, хто знав мужнього і відважного патріота, воїна-захисника.
Радомишльська громада висловлює щирі співчуття рідним та близьким з приводу передчасної смерті Артема. Не забудемо про Його подвиг та мужність.
Світла пам’ять та вічний спокій Тобі, Артеме! Низький уклін вірному синові України!
Хай Господь прийме Твою душу до квітучого саду, де немає сліз і печалі.
Герої не вмирають!
