Радомишльська громада

Житомирська область, Житомирський район

За покликом серця: як працюють фельдшери екстреної медичної допомоги нашої громади

Дата: 24.05.2023 11:03
Кількість переглядів: 1239

Фото без опису27 травня в Україні відзначають День працівників екстреною медичної допомоги. Напередодні свята ми завітали до працівників Радомишльського пункту та поспілкувалися з ними про їх роботу.

 

Без права на помилку

Професія медика екстреної медичної допомоги має величезну цінність для суспільства, адже саме завдяки швидкому реагуванню та навичкам команди бригади швидкої допомоги рятують життя людей. У моменти сильного стресу, який завжди супроводжує їх роботу, вони здатні зберігати спокій і заспокоювати пацієнтів, забезпечуючи невідкладні організаційні кроки, первинну діагностику й лікування.

Ризик є невід'ємною частиною роботи медиків екстреної медичної допомоги. Вони приречені ризикувати кожен день, коли надходить виклик, коли бригада їде до пацієнта. Вона не знає, в якому він стані, який в нього настрій або що чекати. Це виклик у невідомість.

Що ми знаємо про роботу  медиків екстреної медицини? Набираючи номер «103» - одне бажання, швидше. Хто підрахував кількість врятованих медиками швидкої життів — завдяки їх професійності й відповідальності та всупереч обставинам?

Там працюють люди такі як ми - зі своїми проблемами, бажаннями, зі своїм настроєм.

Але все змінюється тоді, коли вони одягають форму. Адже це люди, які вибрали професію «рятувальників людських життів».

Фахівці Радомишльського відділення-пункту екстреної медичної допомоги оперативно реагують на виклики пацієнтів, які перебувають у невідкладних станах, потерпілих від ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, внаслідок дорожньо-транспортних пригод, нещасних випадків тощо. У цілодобовому режимі екстрену медичну допомогу надають 3 виїзні бригади: 12 фельдшерів, 12 водіїв, 2 медичні працівники молодшого персоналу.

- Коли надаєш допомогу, думаєш лише, як врятувати людину. Тут не кожен зможе працювати. Тут потрібні люди зі сталевими нервами, гарячим серцем і холодною головою, бо випадки дуже різноманітні. І до дитини приїжджаєш, і на ДТП – всім треба допомогти. Виклики можуть бути будь де… Ми не знаємо, де можемо опинитись. Варто враховувати, що інколи той, хто потребує допомоги, неспроможний пояснити свій стан, - так почали ми розмову з Світланою Петрівною Будник, керівником відділення пункту постійного базування  бригад екстреної медичної допомоги Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Житомирської обласної ради.

 

Треба бути не лише фельдшером, а й психологом

Звичайно, у роботі фельдшера бувають різні випадки. Якщо людина викликає швидку, то у будь-якому разі їй потрібна допомога, навіть, якщо не буде госпіталізації. Буває потрібно просто поговорити, заспокоїти, десь дати рекомендацію чи консультацію.

- Наші робочі дні у будь-яких обставинах завжди чітко регламентовані. Люди приходять на роботу, приймають зміну. Перевіряють медичну сумку, обладнання, наявність ліків. Під час пандемії викликів було багато. Потрібно було дотримуватись умов безпеки. Люди необізнанні у багатьох речах, часом зіштовхуючись вперше з якимись хворобами,вони не знають, як на це реагувати, що приймати, чи будуть взагалі жити. Це нормально. І наше завдання — заспокоїти людину. І тоді не страх буде керувати нею, а розуміння, як лікуватися  і що це за хвороба,- розповідає далі Світлана Петрівна.

З початком пандемії ковіду екстрена медицина, як і вся медицина в цілому, першою вступила на боротьбу з нею.

Працівники Радомишльського пункту екстреної медичної допомоги виїжджали на виклики у захисних костюмах, які змінювали після кожного пацієнта.

 

- Тоді були складні умови. Доводилося ушпиталювати  по троє- п’ятеро важких хворих, підключаючи їх до кисню. Наші бригади доставляли хворих по всій області, де були відкриті ковідні відділення. Машини стояли у чергах. Ми докладали зусиль і виконували свої завдання – рятували життя,- ділиться фельдшер Тетяна Токарева.

 

Повномасштабна війна внесла корективи

Під час повномасштабного вторгнення росії в Україну, медики Радомишльської станції екстреної медичної допомоги проявили неабияку сміливість, відчайдушність і відданість своїй професії, рятуючи людські життя. У той день, 24 лютого, вони всі прийшли на роботу.

У перші дні війни військових евакуаційних бригад та військових медиків не було, вони  приїхали пізніше. Навантаження лягло на п’ять створених бригад, у тому числі і Потіївську, яка базувалась у Радомишлі. Вони перевозили поранених захисників та надавали їм необхідну допомогу.

Маленька станція швидкої прихистила своїх колег із Бородянки, які евакуйовували автівки швидкої з ліками та обладнанням. Поруч працювала евакуаційна бригада з Бердичева.

Перші дні навіть викликів екстреної допомоги від мешканців громади не було,  працівники пункту постійного базування бригад екстреної медичної допомоги м. Радомишля були вдячні містянам за розуміння.

У той час робота медиків полягала у транспортуванні поранених цивільних та пере транспортуванні важкопоранених в м. Житомир для подальшого лікування.

Поранених вивозили волонтери. Була тісна співпраця між медиками радомишльського пункту та волонтерами, по телефону вони проговорювали з керівником пункту екстреної медичної допомоги Світланою Будник місця зустрічей та кількість поранених, яку можна було транспортувати. Поранених вивозили волонтери з Київської області у приватних машинах з прапором України на капоті, часом без дверей, без скла, один на одному, бо потрібна була термінова госпіталізація.

Були і дальні поїздки. Сергій Токарев, Павло Мут та Сергій Дейнеко, який на даний час несе військову службу у лавах захисників України, були відряджені до Запорізької області для надання медичної допомоги пораненим військовим та цивільним евакуйованим з «Азовсталі».

Бригади працювали у режимі нон-стоп, не зважаючи втому, ризикуючи потрапити бід обстріли.

Життя триває. Крім допомоги військовим, не припиняли допомагати цивільним, але найприємнішою місією було надавати допомогу жінкам, які народжували дітей.

-Коли ми з водієм Андрієм Шатилом везли породіллю в Малинський пологовий будинок, нас супроводжував постовий з  блокпосту тероборони, який знав безпечні об’їзні шляхи. А коли поверталися на базу, дізналися, що цей блокпост вже був обстріляний, - розповідає Алла Кошубинська, фельдшер.

У роботі фельдшерів не буває простих викликів. Кожен виклик – випробування. Але є і такі випадки, які важко забути. Коли потрібно приймати миттєві рішення, бо кожна секунда може врятувати життя. І вони їх приймають, беручи на себе відповідальність.Фото без опису

У цій роботі важливо швидко надати медичну допомогу, але і важливо швидко та безпечно доставити потерпілого до лікувального закладу. Водіям пункту екстреної медичної допомоги доводиться долати складні незнайомі ділянки бездоріжжя, постійно підтримувати машини у належному технічному стані.

         А ще водії – це додаткові руки фельдшерів. Недаремно зараз вони отримають звання медичних техніків: окрім обов’язків водія, їм доводиться і переносити потерпілих, і допомагати фельдшеру.

Найважче, у ці складні часи, довелося молодим медичним спеціалістам, які тільки вступили у свої службові повноваження.

-Це була моя дитяча мрія – їздити на великій машині, ходити в червоному одязі та допомагати людям. Я обрала професію фельдшера і моя мрія збулась, - ділиться Карина Люшенко, - тепер я втілюю її в життя. Завдячую тим людям, які допомагали теоретично під час навчання в інституті медсестринства, і тих, хто тепер допомагає мені на практиці.

Структура і зміст роботи установ екстренної медичної допомоги  мінялися на різних етапах її становлення та розвитку.

Проте, напередодні свята хочеться згадати і ветеранів екстреної медичної допомоги: Катерину Некришевич, Валерія Кириченка, Олену Сутковенко, Ніну Хомутовську, Маю Ніцкевич, Миколу Паламаренко, Тамароу Дичук, Миколу Смирнова та інших.

У ці складні часи, коли доводилося терміново вирішувати питання заправки автомобілів чи ремонту, спеціальним одягом, поруч із працівниками швидкої допомоги за покликом серця стали люди і служби Радомишльщини: міський голова Володимир Тетерський, депутати обласної ради Анатолій Павленко та Микола Григорович, керівництво Радомишльського ДП ЛМГ  Іван Дмитренко та Святослав Самоплавський, Юрій та Богдан Сичевські, Олександр Зелінський, Микола Власеннко, Іван Новіченко, Микола Бойченко, Руслан Присяжнюк, Володимир Рижик, народний депутат України Тетяна Гримщенко. А також  керівництво Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Житомирської обласної ради. За що працівники Радомишльського пункту екстреної медичної допомоги щиро вдячні.

Навіть на другому році повномасштабної війни у працівників швидкої допомоги Радомишльщини, при розповіді про ті події навертаються сльози.

Між життям і смертю людини – мить, лише одна мить. Але і ця мить дозволяє у багатьох випадках врятувати життя. І це основна мета працівників екстреної медицини.

Найстрашніше – не встигнути. А це потребує особистих максимальних зусиль як кожного з них, так і колективних, всієї бригади. Бо в кожному з них існує загострене відчуття часу - встигнути випередити смерть

         У переддень свята, ми всією Радомишльською громадою говоримо вам «Дякуємо, що оберігаєте наше здоров'я й першими приходите на допомогу 24/7, незважаючи на будь-які перешкоди!» ВИ особливі! Вдосконалюйтеся, рухайтеся вперед – адже рятувати життя це круто!

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Авторизація

УВАГА!

Шановні користувачі нашого сайту. В процесі авторизації будуть використані і опубліковані Ваші:

Прізвище, ім'я та по батькові, а також регіон прописки.

Решта персональних даних не будуть зберігатися і не можуть бути використані без Вашого відома.

Погоджуюсь на передачу персональних даних