Радомишльська громада

Житомирська область, Житомирський район

Літа, позначені працею, шаною і любов’ю до рідної землі

Дата: 17.01.2020 12:12
Кількість переглядів: 739

З когорти тих, які відбудовували повоєнну Україну

 

Коли не включиш телевізор, -  і в новинах, і в будь-яких шоу чи інших передачах тільки й мови що про політиків, олігархів, народних депутатів, артистів, спортсменів та тих,  чиї прізвища давно на слуху. А от про людей праці, про сільських мешканців і саме українське село, що завжди подавало й подає до нашого столу хліб і до хліба, -  ані згадки... Правда, перед черговими виборами неодмінно згадають, та такі золоті гори й кисільні береги намалюють і наобіцяють, що й не знаєш, де правда, а де вимисел...

Я ж хочу розповісти про людину, яка є гордістю не лише Радомишльщини, а й усієї України, бо вона – з когорти покоління наших батьків, дідів і прадідів, котрим довелося жити і працювати у нелегкі повоєнні роки: піднімати промисловість, відроджувати  сільське господарство, будувати заводи, фабрики, лікарні, дороги, школи та дитсадки. А розповівши, - скласти шану й доземно вклонитися перед Ольгою Григорівною Баран - сільською жінкою-трудівницею, ветераном праці, кавалером Ордена Леніна, Ордена Трудового Червоного Прапора, Ордена «Знак Пошани» та численних урядових нагород, якими її відзначила держава. 

 

Дитинство, обпалене війною, та перші трудові «університети»

 

Ольга народилася у неспокійному, тривожному 1939-му. А через два роки чорним круком впала на землю війна.  Батька, Григорія Павловича Городецького, забрали на фронт, і Антоніна Сидорівна – матуся Ольги, зосталася на руках із п’ятьма малолітніми дітьми.  Рятуючи своїх кровиночок, довелося і в біженцях побувати, і в копицях сіна ночувати, і в лісі хоронитися, аби тільки не потрапити на очі окупантам. А як повернулися додому, то хату застали пусткою - без дверей і вікон, тільки на долівці – порожні банки з-під німецьких консервів.

Було дуже тяжко, та треба було жити... Усіх єднала віра в перемогу, тож, коли в грудні 1943-го радянські війська звільнили район від ворога і фронт покотився далі, - стало трохи легше.  А невдовзі повернувся й батько, якого комісували через поранення. Працював комірником, та доля відміряла йому недовгий вік, - помер в 1949 році через тяжку хворобу.

Ходили в школу по черзі, бо не було взуття, але вчилися  гарно. Оля увесь час допомагала матері, яка трудилася дояркою, а після закінчення 7-го класу й сама пішла працювати на ферму.  Невеличка на зріст, тендітна дівчинка працювала нарівні з дорослими. Роботу любила, йшла до своїх корівок, як на свято. Заочно навчалася в Заболотській школі.

Роботи вистачало зрання й до ночі, у будні й свята, не кажучи вже про надважкий фізичний труд, що починався з першими променями сонця і завершувався тоді, коли село лягало спати.  Перша дійка  відбувалася  на фермі о 5-й ранку, тож з дому доводилося виходити на годину раніше. А як вивозили худобу на пашу в літні табори, то доярки спали по дві години на добу. Було тяжко: на одні руки – 10 корів, яким треба і вим'я помасажувати, і дійки ретельно вимити, і усіх їх  вручну здоїти, ще й теляток напоїти, поніжити  і пригорнути, бо вони, як і люди, потребують уваги  та ласки. А ще – приготувати і підкинути корм, винести на лопаті  чи вилах гній і подбати, врешті-решт, аби молоко за ніч не скисло, бо тоді усю працю буде зведено нанівець. Тож, наповнивши бідони молоком, несли їх до річки та занурювали у воду, аби до ранку охолодилися.

Це зараз на фермах усі процеси автоматизовано, а тоді дояркам доводилося покладатися лише на свої руки... 

 

По праці – шана і заслужене визнання

 

А час йшов... Молода доярка набиралася досвіду, надої на корову зростали (по 5000 кг молока від кожної), тож невдовзі її працьовитість, старанність і гарні показники в роботі  вже  відзначалися  як на районному, так і на обласному рівнях.  Вона ж трудилася без вихідних і відпусток майже 15 років, бо не могла допустити, аби її корівоньки потрапили до чужих рук. Поруч із нею увесь цей час працювали на фермі Катерина Гаращук, Євгенія Стеценко, Ольга Галінська, Ганна Марченко, з якими вона не лише товаришувала, а й співала у колгоспному хорі.

Теплими словами згадує Ольга Григорівна і колишнього голову кол-госпу Леоніда Ничипоровича Тарасюка – Героя Соціалістичної праці, дуже добру, порядну та милосердну людину, за керівництва якого місцеве сільгосппідприємство стало одним із найкращих на Житомирщині.

 У 1975-му її, як кращу доярку, було нагороджено Дипломом переможця обласного конкурсу доярок, і цього ж року на Республіканських зборах працівників сільського господарство, що відбулися в Києві, секретар Компартії України  Володимир Щербицький вручив Ользі Баран високу державну нагороду – Орден Леніна. А перед цим ця проста сільська жінка, яка отримувала по 4750 кг молока від кожної із 20 корів, була нагороджена Орденом Трудового Червоного Прапора, Орденом «Знак Пошани» та тричі обиралася депутатом Житомирської обласної ради. 

 

Полюбив її закосичену, бо краса була – не позичена

 

Дивлюсь на фото понад шістдесятирічної давності, де Ольга Григорівна, а тоді ще просто Оля, - в легенькій ситцевій сукні, струнка, вродлива, з довгими золотавими косами, і розумію молодого сільського парубка Володимира Барана, який закохався у неї  з першого погляду. Працюючи на фермі обліковцем, він бачив, як дівчина доглядала корів, як спілкувалася із такими ж, як і вона, доярками, як співала у сільському хорі, і не міг намилуватися нею. Невдовзі й побралися, а там і діточки пішли, які зростали в добрі й любові, та яких батьки змалечку привчали до праці й шанобливому ставленню до старших. Лариса отримала диплом про закінчення вишу, а син Анатолій закінчив сільськогосподарську академію, працював інженером, був головою колгоспу – знаною і шанованою в районі людиною. На превеликий жаль, його життєва стежина обірвалася надто рано, і ця втрата дуже боляче вдарила по родині. А згодом не стало і чоловіка Ольги Григорівни.

 

Родинне дерево та його молоді пагони

 

Збігали дні, місяці, роки... Підросли й пішли своїми шляхами-дорогами і онуки. Юлія працює в одному із банків м.Києва, Іван – в Міжнародній компанії з айтітехнологій, Ольга – кандидат політичних наук, старший викладач політології Національного університету ім.Гетьмана, а Сергій – викладач Національного автотранспортного університету.  Ольга Григорівна радіє успіхам онуків, любить їх і дуже тішиться правнучатами Ярославом, Демиром, Марійкою і Антоном. Як поз’їжджаються до хати, то така радість на душі, що й не висловиш словами! Найчастіше ж відвідують матусю донька Лариса з чоловіком Михайлом, що мешкають у Радомишлі. Допоможуть по господарству, погомонять про життя-буття, зігріють ласкою, добрим словом та поділяться тим, що на душі й серці. Заходить до своєї свекрухи і її  невістка Зінаїда, що жила з покійним сином у добрі, мирі й злагоді.  Позгадують, сплакнуть, побалакають про дітей і онуків...

Ольга Григорівна любить весну, коли в саду п’янко пахне цвіт яблуні й вишні, а небо стає таким синім і прозорим, що аж очі вбирає! Полюбляє читати, цікавиться тим, що відбувається в світі, й дуже вболіває за долю держави. Переймається занепадом українського села та тим, що молодь поневіряється світами в пошуках роботи.

Улюблена пісня жінки – «Зеленеє жито, зелене», яку в честь її 80-річного ювілею заспівали учасниці народного колективу «Водограй» із с.Краснобірка, завітавши на гостини до шанованої землячки.

Привітали берегиню славного родуі Радомишльський міський голова Володимир Тетерський, і голова районної ветеранської організації Валерій Жлуктенко, і очільник Котівської громади Микола Хоменко. А діти, онуки і правнуки підготували для дорогої матусі, бабусі та прабабусі таке чудове святкове дійство, яке назавжди залишиться теплим, щирим спомином в її добрій душі.

З роси і з води Вам, дорога Ольга Григорівна! Многії та благії літа Вам і доземний уклін!

 

Наталія ДАНИЛЮК.

 

 

 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень

Авторизація в системі електронних петицій

Авторизація

УВАГА!

Шановні користувачі нашого сайту. В процесі авторизації будуть використані і опубліковані Ваші:

Прізвище, ім'я та по батькові, а також регіон прописки.

Решта персональних даних не будуть зберігатися і не можуть бути використані без Вашого відома.