Ми пам’ятаємо. Ми сильні
Колосок до колоска, паляниця на столі, глечик молока – про це український селянин міг лише мріяти в далекі та страшні часи 1932 -1933 років. Штучний голод, створений радянським урядом, не вибирав, він забирав дітей, молодих, старих. З великих родин залишались одиниці, а подекуди і тих не щадив.
На столі з’являлись полин, аїр – все, що могло хоча б ненадовго вгамувати страшний голод. Радянська влада не сподівалась, що хоча б бодай одна людина залишиться живою, українська нація зникне. Ні, не сталось, як планували сталіністи. Наші предки вижили, щоб розповісти всьому світу про страшні роки голодомору.
Щороку в четверту суботу листопада ми вшановуємо пам`ять жертв Голодомору, пам'ять про мільйони українців, які загинули через антилюдську політику «вождів радянського народу».
24 листопада 2018 року, у день 85 роковин тієї страшної трагедії на Меморіалі Слави у м. Радомишль відбувся мітинг та покладання квітів до пам’ятного знаку жертв Голодомору за участі керівників району та міста, представників установ та організацій та громадськості. У кожного в руках, хто прийшов віддати шану пам’яті загублених людських життів, тремтів вогник свічі.
Голова Радомишльської районної державної адміністрації Світлана Ковальчук в своєму виступі зазначила: «Голодомор – не історична минувшина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам'ять його очевидців. Це був розбій, свідомо спрямований на винищення українців. Людям, які вижили, ці роки запам’ятались на все життя. Сьогодні ми маємо для себе чітко зрозуміти – головною, неперехідною цінністю для нас є власна держава. Бо лише здобуття Україною незалежності та демократичний шлях, який ми обрали, є надійною гарантією того, що це ніколи не повториться.
Хай вшанування світлої пам’яті жертв Голодомору в Україні стане актом поминальним, актом покаяння і перестороги для громадян нашої держави, співвітчизників за кордоном, для всіх людей доброї волі і чистої совісті.
Ми маємо знати історію власного народу. Ми схиляємо голови перед невинними жертвами того страшного часу. Але оселяємо в своїх душах не розпач, а гартуємо силу духу і, незважаючи на чужинські зазіхання, йдемо своїм шляхом до волі і мирного життя на власній землі».
Завершився мітинг спільної молитвою за душами загиблих, яку провів благочинний о. Василь.
Напередодні, 23 листопада, відбулось покладання квітів до могил жертв Голодомору, які загинули на території міста Радомишля. А також у навчальних закладах пройшли уроки пам’яті, у закладах культури були організовані тематичні виставки та заходи.
